АМФ Улан-Удэ Амфетамин Розовый

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?

Брат, я тебе четкую историю расскажу, как я сходил в гидро, прикупил маджон, и двинулся на крышу поезда на крыше кататься. Такой кайф, брат! Шприцы с энергетиком, амфеткой - это все наше, наркобрат!

В общем, началось все с того, что крыса, бульбулятором звали, поделился своим новым чудо-товаром - закладками. Пришел ко мне в гости и говорит: "Брат, у тебя слишком много ту мачей, давай тебя на крыху повезу, и ты даже не представляешь, как это брат, ты просто через крышу всю страну увидишь!"

Ну я думаю, чего мне не скурить гидро и сходить за одними закладками, может быть, так и будет, а может и нет, ты знаешь, брат. Но решил рискнуть, чем же еще заниматься-то? А? Все равно, домой одно и то же.

Раз, два и я уже на станции, где встретился с своим гопарем братом, который, надо сказать, катается по крышам уже не первый год. Он сразу сказал: "Слышь, чалый, из всех городов ты единственный, кто решил прыгнуть на поезд на крыше. Маджон уже купил?" Я, кирдык, показываю ему ящик со свежими шприцами и молюсь, чтобы все удалось без проблем.

Прыг-с-ка, чалый! Гопарь меня зовет, а я вот сейчас, сейчас, брат, я еще шприц буду заполнять. Он, давай меня учить правилам безопасности на крыше. Говорит, что нельзя стоять рядом с краем, иначе, пшш, сам падай, сразу фсе! Но мне-то какая разница, я-то чалый!

Идем по поезду, по рысам, я уже слышу, как ветер гудит, как машина движется, и все это я чувствую, стоя на его крыше. Часы на руке бешено тикают, сердце колотится, и я все больше и больше погружаюсь в состояние маджонового эйфории. Вот уже и весь город под нами, и все выглядит таким маленьким.

Брат, ты представляешь, какое это чувство, когда ты на крыше, а под тобой жизнь просто гудит, шумит, живет сама по себе? Вот я и понял, что все эти закладки и амфетки - это просто путь к свободе. Это совсем другая жизнь, чувак.

А потом гопарь решает нарваться еще раз, и мы с двумя шприцами снова в действии, а поезд все куда-то мчится. Ветер пытается сорвать меня с крыши, но я держусь, я борюсь со своими страхами, я-же чалый! И тут я понимаю, что все это бессмысленно, все это гонки по крыше - просто попытка познать край свободы, попытка стать настоящим гопарем, который никогда не устал, который всегда рулит и катается на поездах на крышах.

Вот такие дела, брат. Такие моменты надо испытывать самому, чтобы понять эту свободу, эту волну адреналина, этот кайф, который никто не перескажет словами. Что же, брат, двинешься со мной на крышу поезда или останешься в своей скучной тупой реальности?